Готуємось до уроку

Енциклопедія музичних інструментів

Бібліотека звуків

Знайомство з симфонічним оркестром

Знайди ноти.

Комір, насіння, фанера, парасолька, полярник, антресоль, посольство, комісія, регулятор, софа, сім’я, реклама, мішень, подорож, лящ, решето, доля, весілля, карета, лялька, шасі, крекер, столяр, мішок, теля, гомін, помідор, премія, воля, сміх, комікс, фарба, пасіка, ремінь, кремінь.

? – з яких двох нот складається твій життєвий шлях.

ЗНАЙДИ ПАРУ

Кількість учасників	Назва ансамблю
3 5 4 2	ТРІО ДУЕТ КВІНТЕТ КВАРТЕТ

МУЗИЧНІ ЗАГАДКИ

1Сам пустий, голос гучний,

   Дріб вибиває, діток збирає.

                       Барабан.

2.З гілки вирізана, гладенько витесана,   

    Дірочки має та гарно співає.

                           Сопілка.

3.Більше скрипки в десять раз,

    Інструмент цей…

                            Контрабас.

4.Україну прославляє,

    Хоч не знає слів,

    Тугу людям розганяє

    Многострунний спів.

    У похід її з собою

    Брав козак Мамай,

    Мов ясну леліяв зброю,

    Хто вона: вгадай?

                          Бандура.

  

5.Ой же гарно  вона грає,

   Кожне слово вимовляє.

   Хоч і має три струни,

   Та співочі всі вони.

                    Балалайка.                                    

6.Клавіатури чорно – білий ряд,

   Педалі жовтим золотом горять…

   Мене з собою не внесеш у футлярі.

   могутнім форте, ласкавим піано,

   Називаюсь я …

                    Фортепіано.         

7.У лісі народилася,            

   В майстерні робилася.

   Буває  плаче чи радіє.

   Музиканту душу гріє. 

                    Скрипка.                     

РОЗВ’ЯЖІТЬ КРОСВОРД, В ЯКОМУ ЗАЗНАЧЕНО ТАНЦІ РІЗНИХ ЕПОХ.

М	Е	Н	У	Е	Т	У	Ж
А	А	П	И	Г	А	Ц	Є
З	П	О	Л	О	Н	Е	З
У	У	Л	Н	П	Г	А	Є
Р	Ф	Ь	О	А	О	В	Е
К	Р	К	Ж	К	Т	Л	У
А	В	А	Л	Ь	С	Д	Ц

Тести для 4 класу.

1.    Які композитори використали ці народні мелодії в своїх творах? :

«Вийди, вийди, Іванку» (П.Чайковський – І концерт для фортепіано з оркестром);

«Пастуша пісня» (В.А.Моцарт – Варіації на тему французької народної пісні). 

 2. Про які країни нагадують музичні твори, пісні, п’єси: «Мазурка», «Захід сонця», «Ранок», «Прогулянка з батьком»?

Назвіть їхніх авторів.

3. Музичну творчість яких країн відкрили для тебе народні пісні й танці: «Півник», «Лезгинка», «Курчатка», «Полька», «Бульба», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Гопак».

4. Які пісні називаються народними?

5. Які жанри українських народних пісень ти знаєш?

6. Чим відрізняються народні пісні від композиторських?

7. Які твори належать до народних, а які до композиторських? З’єднайте стрілочками.

«Вийди, вийди, Іванку»

«Засвіт встали козаченьки» народні

«Зоре моя вечірняя»

«Засмутилось кошеня» композиторські 

«Прогулянка з батьком»

«Мазурка ля мінор»

4 клас

Дитячі лічилки

* * *
Десять, дев’ять,
Вісім, сім –
Замовкає в небі грім.
Линуть хмари де-не-де.
Далі цифра шість іде.
В лузі скошена трава –
П’ять, чотири, три і два.
Після двійки – одиниця.
От і йди тепер жмуриться!
С. Шаповалов

* * *
Тікав заєць через міст,
Довгі вуха, куций хвіст.
А ти далі не тікай,
Рахувати починай.
Раз, два, три – вийди ти.


* * *
Зайчик-зайчик-побігайчик
Виніс хліба нам окрайчик,
Виніс свіжої води.
Ой, виходь жмурися ти!

* * *
Котилася торба
З високого горба,
А в тій торбі
Хліб, паляниця.
Кому доведеться,
Тому і жмуриться.

* * *
Йшла Маринка по стежинці,
Загубила там корзинку.
А в корзинці паляниця,
Хто з’їв – тому жмуриться!

* * *
Сорока-ворона
На дубі сиділа,
Боярів лічила:
Калина-малина,
Суниця-чорниця,
В’яз.
Хто буде жмуриться,
Той буде князь.

* * *
Раз, два, три!
Раз, два, три!
Дули, дмухали вітри.
Дули, дмухали щосили
І горіхів натрусили.
Натрусили так багато,
Поспішаймо їх зібрати!
Раз, два, три!
Ловиш ти!

* * *
Біля річки, на лузі,
Першоцвіт розцвіта.
А хто останній, друзі, -
Той з кола виліта!

* * *
Сидить жабка під корчем,
Починає рити.
Хто до неї доторкнеться,
Той буде жмурити.

* * *
Раз і два. Раз і два.
В нас лічилка – лісова!
В лісі – дерево дуплисте,
А в дуплі живе сова,
Що жовтаві очі має,
Спить – удень. Вночі – літає.
Добрий сон, сові приснись!
Я – ховаюсь! Ти – жмурись!
Г. Чубай

ЛІЧИЛОЧКА Одна маленька дівчинка пішла гуляти в сад. Там дві зелені яблуньки край тину стали вряд. Під вітами три квітоньки, чотири будяки. Над ними п'ять метеликів ведуть свої танки. Шість коників змагаються - хто вище всіх плигне? А сім пташок цвірінькають, вітаючи мене. До тину між деревами драбину я припну, угору по драбиночці аж вісім раз ступну. У мене дев'ять друзів є, покличу їх мерщій і десять стиглих яблучок складу у кошик свій. Смачних рум'яних яблучок нам вистачить усім: я друзям дам по одному, сама десяте з'їм. ·         Наталя Забіла

Котилася торба Котилася торба З високого горба. А в тій торбі Хліб-паляниця, З ким захочеш, З тим поділися. х х х Ішов кіт Ішов кіт Через сто воріт, До кінця дійшов, Котеня знайшов, Няв! х х х Ходила квочка Ходила квочка Коло кілочка, Водила діток Коло кліток, Квок, квок.

Дитячі заклички

Традиційні народні ігри є практично вивіреним засобом передачі наступним поколінням здобутків культури українського народу, створеної за всю його багатовікову історію. Це часто твори невеликого розміру, зручні для оперативного використання дитиною у відповідних їх функціональному призначенню обставинах. Ці ігри можна назвати іграми малих форм. До них належать скоромовки, заклички, примовки, небилиці, мирилки, дражнилки, звуконаслідування, загадки, лічилки, жеребкування, забавлянки та ін. Вони якнайбільше відповідають психологічним можливостям дитини. Динамічні за змістом невеликі твори діти швидко запам'ятовують і тому активно застосовують у години дозвілля. Традиційні ігри малих форм значно поширені в дитячому середовищі й до сьогодні.

Більшість цих творів з давніх-давен побутувала в українській родині. Вони використовувались під час сімейного виховання дітей з певною розвивальною метою. Через специфічну особливість української родини - її багатодітність - здебільшого доглядати маленьку дитину належало її старшим сестричкам та братикам. Як і батьки, вони застосовували фольклорні ігри малих форм, розважаючи малих, радіючи разом з ними. Як уже зазначалося вище, до фольклорних творів малих форм належать утішки або забавлянки. Багаторазове використання забавлянок дорослими, раннє залучення в багатодітній українській родині до пестування старшими братиками та сестричками наймолодших у сім'ї сприяли тому, що діти дуже рано оволодівали цим фольклорним матеріалом і надалi, відповідно до поліфункціональних можливостей фольклору, вільно використовували його під час своїх ігор з малими або з однолітками. Наприклад, годуючи малечу, батьки примовляли: Гу-ту-ту!

Гу-ту-ту!

Вари кашку круту,

Пiдсипай молочка,

Погодуй козачка!

Або:

Ладі, ладусi,

А де були - в бабусi,

А що їли - кашку.

А що пили - бражку.

А що на закуску?

Хліб та капустку.

Закінчувалося годування примовлянням-розвагою: Гай, гай на бабину хату калачi їсти!

Окрему групу ігор-змагань становлять скоромовки. Це, як правило, римовані рядки, в яких повторюються певні звуки, склади, що призводить до певних труднощів у вимовлянні. Основне правило - вимовляти слова швидко. Звідси і назва - скоромовки.

Про те, що в народі було поширено вправляти дітей у звуковимові невимушено, граючись, свідчать записи матері Лесі Українки - Олени Пчілки.

Ось одна із «скоромовок - спотиканок», яка є у записі Олени Пчілки:

- А хто швидше скаже тричі поспіль:

Сестриці, чи ткачі тчуть, чи не тчуть?

Чуть-чуть тчуть, ледве човник волочуть,

Бо їсти й чуть-чуть не чуть!

Нехай ще чуть-чуть потчуть,

Бо вже чуть, що перепічки печуть!

- А що, не скажете швидко? Спотикаєтесь? На те ж воно й «спотиканкою» зветься! А мені одна волинська дівчинка так швидко її говорила, мов чечіточка цвірінькала».

Розважаючись, діти випробовують скоромовками свої орфоепічні можливості, долають незначні порушення мовлення, вдосконалюючи його. Таку ж саму роль мали ігри-звуконаслідування голосів живих істот: жайворонка, солов'я, жовтобрюха, каркання ворони, виття вовка та ін. Найпоширенішим було наслідування кумкання жаб. Зміст ігор-звуконаслідувань спонукав дітей підкреслено чітко вимовляти звуки рідної мови, як це мало місце в грі «Ти чия...»:

Ти чия, ти чия, ти чия?

Микитова, Мики-ки-китова.

Що варила? Що варила?

Борщ, борщ, буряки-ки-ки.

Кому, кому, кому?

Микиті, Мики-ки-ки-киті.

Який Микита? Який Мики-ки-ки-кита?

Чумак, чумак, чумак.

Комунікативна форма звуконаслідувальної гри надавала їй великої привабливості для дитини. Ці ігри цінні тим, що для них важливим є відтворення дитиною певних звуків та інтонацій, а це позитивно впливає на удосконалення дитячого мовлення.

Серед народних ігор малих форм своїм функціональним призначенням вирізняються лічилки:

Раз, два, три, чотири,

Козі дзвоника вчепили.

Коза бігає, кричить,

Просить дзвоник відчепить.

Характерними ознаками лічилок є їх римованість, речитативність, стислість, динамічність, часте використання числівників, функціональна спрямованість на розподіл ролей, визначення ведучого або провідної ролі в грі, послідовності участі в ігрових діях її учасників. В умовах родинного виховання діти змалечку привчалися самі вести гру. Часто в цьому допомагали лічилки. Справедливо вирішуючи спірні питання, діти набували досвіду поведінки в дитячому товаристві, навичок самоврядування.

Таке ж, як і лічилки, призначення мають ігри-жеребкування - встановлення права першого ходу, визначення ведучого в грі тощо. За народною традицією жеребкування здійснюється шляхом відгадування, в якій руці сховано якусь дрібну річ або хто перший з гравців двох команд під час почергового перебирання рук дістанеться кінця палички тощо. Певні «проблеми» життя дитячого колективу зумовили появу творів, виконання яких було своєрідним ритуалом, ігровим способом налагодження зіпсованих дитячих стосунків. Це - мирилки, які сприяли встановленню миру після сварки. Приклад такої знаходимо у записах Лесі Українки:

…Через тин вишня нахилилася, дві подруженьки посварилися.

Тобі яблучко, мені грушечка, не сварімося, моя душечко.

Тобі яблучко, мені зернятко,помирімося, моє серденько.

Серед інших жанрів фольклористи виокремлюють небилиці, які виконуються старшими дітьми для меншеньких або в різновіковому дитячому колективі використовуються як самостійна гра-розвага:

Що там у лісі за комедія була,

Що курочка поросяток навела,

Поросята та й волів навели,

А ті воли та й яєчка нанесли.

А безрукий ті яєчка позбирав,

Та й голому поза пазуху поклав.

Німий з глухим розмовляє,

А сліпий тільки поглядає.

Без'язикий «караул» закричав,

А безногий у похід побіжав.

Виникнення небилиць пов'язується із стародавнім обрядовим дійством. Воно, поряд з іншими компонентами, включало в себе й сміх. Сміх в обрядах мав життєстверджуючу функцію, функцію магічного перетворення акту смерті в акт відродження. Наприклад, аграрно-магічні обряди весняно-літнього циклу, що пов'язані з уявленнями стародавніх українців про вмираючі сили природи та відродженням їх, органічно поєднували в собі акт проводів у формі потоплення й поховання, і це супроводжувалось не тільки плачем, а й сміхом. Сум переходив у святкові веселощі. Згодом, втрачаючи магічну функцію, як стверджується у дослідженні В.Я. Проппа «Ритуальний смех в фольклоре», ритуальний сміх знайшов відбиток у народній творчості. Магічна функція сміху заміщувалася естетичною, перетворюючись у веселу мовну гру. Небилиці стали часткою «сміхової культури», носіями та розповсюджувачами якої були скоморохи.

Небилиці як гумористичні твори малих форм фольклору не тільки розважають, але й сприяють розвитку логічного мислення дітей. Досліджуючи дитячі речитативи, Г.В. Довженок та К.М. Луганська відзначали, що за всієї фантастичності деталей зображувана в більшості творів дитячого репертуару загальна картина сприймається як цілком логічна, а «олюднені» дії і вчинки персонажів зі світу тварин - як вірогідна умовність. Порушення ж пропорцій та співвідношень предметів, дій, якостей, яке проходить наскрізно, змінює його характер, створює своєрідний «світ навпаки», світ небилиць. Нереальність, нелогічність цього світу начебто спеціально підкреслюється, що стає стимулом активізації дитячої думки.

З діда-прадіда українські діти знають багато примовок та закличок. В українській народній педагогіці у висвітленні М. Г. Стельмаховича походження закличок та примовок дається у вигляді семантичного тлумачення слів у зв'язку з календарною обрядовістю: Назва «заклички» походить від слова «закликати» - звати, просити, запрошувати, звертатися, як і «примовки» - від «примовляти», «приговорювати».

Заклички та примовки включають, крім словесного ряду, певні рухи, що є елементом їх ігрового оформлення. Ці рухи знаходять відгук в дитячій руховій активності. До них належать підскоки на одній або на двох ногах, нахили голови, кидання камінців, кружляння, рухи з предметами - палицями, камінцями, травою, мотузками (зав'язування, підкидання, тривале тримання палиці на руці або на пальці, перепускання комахи з руки на руку і т. ін.). Означені рухи спостерігаються в багатьох закличках та примовках. Г. В. Довженок і К. М. Луганська наводять декілька таких прикладів: «Як зозуля кує, то дитина візьме кийка у руку, щоб на однім пальці (на пучці) стояв стойме, й приказує: 

Зозулю, кавулю,

Скажи мені правду:

Скільки год жить?

Або: Зозульо рябенька,

Пташино маленька!

Закуй мені по звичаю,

Доки жити в світі маю?

...І скільки вона видержить палку, щоб не упала, як зозуля кує, то дитина лічить, скільки років їй жити».

Хто знає веснянки і вперше побачить навесні ластівок, то кидаючи за ними камінцями, промовляє слова:

Ластівки, ластівки,

Возьміть собі веснівки.

Нате вам каменці,

Дайте мені руменці.

Коли побачать бусла, що летить, гукають:

А ти, бусел-воротило,

Куди тебе закрутило?

Чи в ліс, чи в дорогу,

Перев'яжу буслу ногу.

При останніх словах примовки зірвуть травинку і зав'язують на ній наче вузлика. Дітям здається, що бусол над ними кружляє, а далі летіти - не летить. Це від того, що вони йому перев'язали ногу. «Ліда, давай розірвемо у бусла на нозі путо, нехай він летить!» - і Ліна та Ліда згинають гачком пальці-мізинці, зачеплюють одна одну. Пальці розігнулися. Ото ж так розірвали путо у бусла на нозі, і бусел летить далі.

Народні фольклорні ігри та інші жанри традиційно-народної усної творчості часто застосовуються дітьми в процесі вільних ігор на природі. Так, весною принагідно співаються веснянки-заклички. Наприклад, коли сонечко заховалось за хмару, дитина, звертаючись до нього, закликає:

Вийди, вийди, сонечко,

На дiдове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір'ячко,

На весняні квіточки,

На маленькі дiточки.

Там вони граються,

Тебе дожидаються.

Добре відома й донині гра-закличка «Іди, іди, дощику». Значна частина примовок в українському фольклорі пов'язана з водою. Наприклад, коли під час купання вода затекла у вухо, примовляють, нахиляючи голову та підскакуючи на одній нозі, щоб витрусити воду з вуха:

Течи, течи, водо, з мене,

А я буду рости з тебе,

А ти будеш витікати,

А я буду виростати.

Або:

Коти, коти,

Вилийте води,

Щоб у вухах не лящало,

Щоб голова не боліла!

У змістовому компоненті примовок, пов'язаних з водою, прихована певна символіка. С. Плачинда зазначає: вода - це один з найдавніших символів українського фольклору, який навіть увійшов у підсвідомість людей образом Праматері всього живого, яка, пронизана золотим стовпом (світовим деревом), зродила світ, і є кров'ю землі, всеплодющою силою.

Сонце теж неодноразово згадується у примовках.:

Сонечко, сонечко!

Виглянь у віконечко:

Твої дітоньки плачуть,

Їстоньки хочуть.

«Як почнуть хмарки набігать, діти, піймавши сонечко (божу корівку), перепускають його з руки на руку, примовляючи ті слова. Якщо воно скоро зніметься і полетить - незабаром сонячно буде; як же висовує тільки крильця, а не здіймається, погода буде така, що застелиться оце на сонячно, та і знову хмарки» (приклад за дослідженням Г.В. Довженок і К.М. Луганської).

Поширеними є дитячі сподівання життєво-прагматичного спрямування. Наприклад, коли випадає зуб, примовляють:

Мишко, мишко!

На тобі старий зуб,

А дай мені новий.

Збираючи гриби, просять найкращі:

Гайку, гайку!

Дай гриба і бабку,

Сироїжку з добру діжку,

Красноголовця з доброго молодця.

У цих зрозумілих дітям проханнях виявляються рудименти віри прадавньої людини в магію слова.

Отже, серед розмаїття народних ігор ми зупинилися на іграх малих форм - скоромовках, закличках, примовках, небилицях, мирилках, дражнилках, звуконаслідуваннях, лічилках, жеребкуванні, забавлянках. Невеликим розміром, добором дійових осіб, динамічністю, поєднанням звуків рідної мови, слова, інтонацій та рухів, багаторазовістю повторення всього твору або його окремих частин (кумулятивністю), діалогічністю, імпровізаційною можливістю, притаманною їм емоційністю, оптимістичним характером ці ігри сприяють розвитку творчої фантазії, винахідливості дитини, формуванню її як творчої особистості.

Забавлянки

***

Печу, печу хлібчик

Беруть у долоні дитячу голівку і,
злегка перекидаючи з руки на руку
направо і наліво, проказують:

Печу, печу хлібчик
Діткам на обідчик.
Меншичкому — менший,
Більшим кому — більший

Після цього, нахиляючи голівку то наперед, то назад, продовжують:

Беру, беру папку,
Кладу на лопатку,
Шусть у піч!
Шусть у піч!
Сажай—виймай!
Сажай—виймай!
Ріжу, ріжу
Я куштую -
Гам!

***

Їде, їде пан, пан

(Підкидаючи дитину на коліні або нозі).

Їде, їде пан, пан
На конику сам, сам,
А за паном хлоп, хлоп
На конику гоп, гоп.

***

Ой чук, чук, чук

Ой чук, чук, чук,
Наловив дід щук!
А бабуся пліточок —
Годувати діточок,
А бабуся карасиків —
Годувати Тарасиків,
А бабуся окунців —
Годувати молодців.

***

Ой чук-чуки, чуки-чок

Ой чук-чуки, чуки-чок,
Пішли діти в садочок,
Там нарвали квіточок,
Там нарвали квіточок,
Сплели доні віночок.

***

Гоп, гоп горобейки

Гоп, гоп горобейки,
На бабині конопельки,
На дідів мак,
Нехай буде так.

***

Був собі чоловік Нетяшка

Був собі чоловік Нетяшка,
На ньому сіра сермяжка,
Червона шапочка.
Чи хороша моя казочка,
Чи казати, чи ні?
І ти кажеш: — Казати!
І я кажу: — Казати!

(Або: І ти кажеш: — Не казати! І я кажу: — Не казати!) І знову спочатку.

***

Жив собі дід Сажка

Жив собі дід Сажка,
На ньому була синя сермяжка,
На голові шапочка,
Під носом капочка,
На сермяжці латочка.
Чи хороша моя казочка?

***

Був собі рак

Був собі рак,
Та мав сімсот гармат
Та пішов на пруса воювать,
А злякався та в воду сховався,
А з води та в вершу.
Почну я ту казочку спершу.

***

Жив-був дід та баба

Жив-був дід та баба,
Була в них вівця,
Почнемо з кінця:
Жив-був дід та баба,
Була в них вівця,
Почнемо з кінця

***

Послухайте, люди

Послухайте, люди,
Довга байка буде!
Був собі раз горобець,
Бабі збив новий горнець.
Прилетіла горобчиха,
Питається в баби стиха:
- А то хто збив нам горнець?—
Баба каже: — Горобець!
Підіб’ю йому крильця!
Чи казати знов з кінця?
Як казати, то казати:
Був собі раз горобець…

***

Був собі Будько

Був собі Будько,
Мав халабудку,
І ставок, і млинок,
І капусти шматок,
І штани портяні,
Що дерлися по стіні.
Гарна моя байка чи ні?

***

Скажу вам, діти, казку

Скажу вам, діти, казку:
Приніс зайчик дров в’язку,
Поколов їх дрібненько,
Зварив кашу хутенько.
Кашка була солоденька,
Моя казка коротенька.

***

Сидить Василь на припічку

Сидить Василь на припічку,
Держить кота за ниточку.
Котик зубки розтулив
Та Василька й укусив.
А дзусь, а дзусь, кошеня,
Не займай ти Василя!

***

Упав, упав

Упав, упав
Зайчик з липки,
Одбив, одбив
Собі лапки.
Сів за лозою,
Плаче сльозою,
Сів за хворостом,
Киває, моргає
Своїм куцим хвостом.

***

Прилетіли журавлі

Прилетіли журавлі,
То великі, то малі,
Сіли вони на люлі
Та й співають:
Трі—рі—рі!

***

Пішов дід на гриби

Пішов дід на гриби,
Баба на опеньки.
Дід свої поварив,
Бабині сиренькі.

Лічилки

***

Коза

Раз, два, три, чотири
Козі дзвоника вчепили,
Коза бігає, кричить,
Просить дзвоник відчепить.

***

Аза, дваза

Аза, дваза,
Триза, риза,
Чопик, бучик,
Жута, рита.
Девир, пастер,
Ф’ю.

***

Іван – капітан

Іван – капітан,
Чом ти коні попутав?
- Сріблом-злотом
Під копитом
Ворожбитом.
Дінь!
Брязь!
Вийшов перший руський князь.

***

Бігла лялька по току

Бігла лялька по току
У червонім ковпаку,
Їла цукор і медок,
Вийшов зайчих-корольок.

***

Бігли коні під мостами

Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень, брязь —
Вийшов з мосту старий князь.

***

Зайчик

Раз, два, три, чотири, п’ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п’ять,
Зараз я іду шукать!

***

Півень

Стоїть півень на току
У червонім чобітку.
Будем півника просити:
— Ходи жито молотити!

***

— Попіл, попіл, попільниця,
А де ж твоя зозулиця?
— Попід небом літає,
Сивим оком киває.
— Хоч кивай, не кивай —
З цього місця утікай!
У зеленому садку

***

У зеленому садку

Сидить котик в холодку.
Лапкою чеше вус,
Язичком лиже пуз,
Хвостиком круть-верть.
Сірій мишці смерть.

***

На городі бараболя

На городі бараболя,
Кабаки,
Буряки,
Редька, морква, огірки,
Пастернак,
Повний мак
А ми кошика візьмем
Та повненький наберем.
Хто піде,
Той візьме.

***

Раз, два, три, чотири, п’ять

Раз, два, три, чотири, п’ять,
Стали в колі ми кружлять.
Покружляли, розійшлися,
Ні на кого не дивися.

***

Раз, два, три, чотири
Вийшли звірі,
П’ять, шість — пада лист,
Сім, вісім — птахи в лісі,
Дев’ять, десять — полуниці:
Хто знайде—тому й жмуриться.

***

Мидір, Сидір і Каленик

Мидір, Сидір і Каленик
Збудували тут куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
В нас вареників немає,
Хто жмуритись починає?

***

Дітвора

Діти, діти, дітвора,
Утікайте із двора.
Хто не заховався,
Хай кричить: “Ура!”

***

Квочка

Ходила квочка біля кілочка,
Водила діток-одноліток.
Дзень, бом, брязь,
Хто виходить в перший клас?

***

Іде коза, брикає

Іде коза, брикає,
Бородою хитає.
А борідка хиталась,
За будяки чіплялась.
Копитами цок-цок-цок!
Вибігає і цапок.
Не коліться, будяки,
Бо потопчуть вас цапки.
Туп!

***

Йшла Маринка на стежинку

Йшла Маринка на стежинку,
Загубила там корзинку.
А в корзинці паляниця,
Хто її з’їв — тому жмуриться.

Скоромовки

***

Сів шпак на шпаківницю,
Заспівав шпак півню:
- Ти не вмієш так, як я,
Так, як ти, не вмію я!

***

Летів горобець через безверхий хлівець,
Вхопив гороху без червотоку.

***

На дворі трава, на траві дрова,
Не рубай дрова на траві двора.

***

Женчик, женчик невеличкий,
На женчику черевички,
І шапочка чорненька,
І латочка червоненька.

***

Босий хлопець сіно косить –
Роса росить ноги босі.

***

Бабин біб розцвів у дощ –
Буде бабі біб у борщ.

***

У нашого діда капелюх
Не по капелюхівськи.

***

Ходить посмітюха по сміттю
З маленькими посмітюшенятами.

***

На річці Лука
Спіймав рака в рукав.

***

Віз Устим овес на млин.
Зачепив вусами тин:
Млин гуркоче –
Мірошник регоче.

***

В сіни Мусій сіно носив.
Мусію, Мусію, муку сію,
Печу паляниці, кладу на полиці.

***

Ішла баба дубнячком,
Зачепилась гапличком:
Сюди смик, туди смик –
Одчепися, мій гаплик.

***

На припічку в черепочку
Три карасики тріп-тріп-тріп!

***

У стозі – пшениця.
Під стогом – криниця.
Там щука-риба грала.
Золоте перо мала.
Сама собі дивувала,
Що хороше вигравала.

***

Через грядку гріб тхір ямку.

***

Ворона проворонила вороненя.

***

Кричав Архип, Архип охрип.
Не треба Архипу кричати до хрипу.

***

Прийшов Прокіп, налляв окріп.
Іде Гаврило – щось не зварилось.
Прийшов Денис – налляв сім мис.
Прийшов Тарас – з’їв все нараз.

***

Пиляв Пилип поліна із лип,
Притупив пилку Пилип.

***

Прилетіли горобці –
Говорили про крупці;
Не про крупці,
Не про крупицю,
А про круп’ячко.

***

Ходить перепел між полукіпками
Зі своїми перепеленятами.

***

Пильно поле пильнувати –
Перепелів полювати.

***

Летів крук через сук,
Через безверхе дерево.

***

- Ведмедику-ледащо,
Вліз на пасіку нащо?
- Буду джмеликом дзижчати,
Буду мед куштувати.

***

Летіла лелека,
Заклекотіла до лелеченят.

***

Не клюй, курко, крупку,
Не кури, котко, люльку.

***

Чапля ціпом молотила,
Воду цеберком в сіни носила,
Куліш жабенятам
На вечерю варила.

***

Бачить лиска, звідки блиска:
Хвостом має – хмари не розмає.

***

Полукіпок за полукіпком
Кіп по полю накопичено.

***

Мишко просить мишку:
- Мишко, не топчи мішки у Мишка.

***

У нас надворі погода
Розмокропогодилася.

***

Бобер на березі з бобренятами
Бублики пік.

***

Ой був собі коточок,
Украв собі клубочок –
Та й сховався в куточок.

***

Ішло дванадцять панів
Через дванадцять ланів.
Один каже: – Добре просо!
Другий каже: – Добре просо!
Третій каже: – Добре просо!
(І так далі.)

***

Семен сказав своїм синам:
- Сини-соколи, складіть сіно.
Сини склали скирту сіна.
Семен сказав синам: “Спасибі”.

Українські народні пісеньки

***

ГУ-ТУ-ТУ! ГУ-ТУ-ТУ!

Гу-ту-ту! Гу-ту-ту!
Вари кашку круту,
Підсипай молочка,
Погодуй козачка!

***

ПТАШКА МАЛЕНЬКА

- Пташка маленька!
Де твоя ненька?

- На маківці сиділа,
Дрібен мачок дзюбала.
- Дзюб, дзюб, дзюбанець!
Ходи, пташко, у танець!

***

ЛЕТІВ ГОРОБЧИК

Летів горобчик:
Жив-жив, жив!
- А де жмені сісти?
- На печі.
- А що ж мені їсти?
- Калачі.
- Гам!

***

ГОП-ГОП, КОЗУНЮ

Гоп-гоп, козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька!
У нашої кізоньки
Чотири ніженьки.

***

ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ

- Зайчику, зайчику,
Де ти бував?
- У млині, у млині.
- Що ти чував?
- Там були кравчики,
Перебили пальчики,
Ледве я втік,
Через бабин тік,
Та через колоду,
Та хвостиком
у воду –
Шубовсть.

***

КАЧКА

Качка йде,
Каченят веде,
На попасочку,
На порясочку,
На холодну водицю,
На зелену травицю.

***

ДВА ПІВНИКИ

Два півники, два півники
Горох молотили,
Дві курочки – чубарочки
До млина носили.

Цап меле, цап меле,
Коза насипає,
А маленьке козенятко
На скрипочці грає.

Танцюй, танцюй, зозуленько,
Ніжками туп-туп,
Татусенько з матусею
Принесуть нам круп, круп.

А вовчок – сірячок
З лісу виглядає
Та на біле козенятко
Скоса поглядає.

***

ПРИЛЕТІЛА ЗОЗУЛЕНЬКА

Прилетіла зозуленька,
З темного лісочку,
Сіла, сіла – закувала:
- Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!

***

БІМ-БОМ

Бім-бом, дзелень-бом,
Загорівся кицин дом!
Біжить курочка з відром,
Біжить півничок з цебром.
Бім-бом, дзелень-бом,
Щоб гасити кицин дом,
Бім-бом, дзелень-бом,
Біжить котик з помелом.
Погасили помелом,
Стоїть цілий кицин дом,
Лиш коточок зажуривсь,
Бо хвостичок присмаливсь.

***

ОЙ ТИ, КОТЕ СІРИЙ

Ой ти,коте сірий,
Вимети нам сіни,
А ти,білуватий,
Прибери нам в хаті,
А ти, коте рудьку,
Та витопи грубку.
А ти, коте чорний,
Сідай в срібний човен,
Лови рибки повен.
Буде на снідання
І мамці, і няньці,
І бабусі старенькій,
І дитині маленькій.

***

ЗАКОЛИШУ ДІТОНЬКУ

Ой ходила журавочка
Та й по комишу,
А я свою дитиноньку
Та й заколишу.
Ой ну люлі, люлі!

***

ВИЙДИ, ВИЙДИ, СОНЕЧКО

Вийди, вийде, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко,
На весняні квіточки,
На маленькі діточки,
Там вони граються,
Тебе дожидаються.

***

ПІШЛА КИЦЯ ПО ВОДИЦЮ

- Ой піди ж ти, кицю,
Піди по водицю,
Та не впади в криницю.
Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Біжить котик рятувати,
За вушечко витягати.
Витяг кицю за вухо
Та й посадив, де сухо:
- Лежи, кицю, тута,
А я знайду прута! -
Іще прута не знайшов,
А вже кицю не знайшов.

***

ЗАЙЧИК ДОРОГОЮ

Біжить зайчик дорогою
Та й скаче,
Затуляється лапками
Та й плаче:
“Усі ж бо я городи
Обійшов.
Ніде ж бо я капусти
Не знайшов”.

***

ОЙ ХВАЛИЛАСЯ ТА БЕРІЗОНЬКА

Ой хвалилася та берізонька:
- На мені кора та білесенька,
На мені листя та широке,
На мені листя та високе.
Ой обізвався зелений дубочок:
- Ой не хвалися ти, берізонько,
Не ти свою кору вибілила,
Не ти це листя широчила,
Не ти це гілля та височила.
Вибілило кору та яснеє сонце,
Широчив листя та буйний вітер,
Височив гілля та дрібен дощик.

Матеріали для первірки знань

Тестові завдання для 5 класу

1.    Увертюра – це:

а)  літературна основа опери чи балету;

б) засіб музичної виразності;

в) вступ до опери або балету.

2.    Опера – це:

а) музично-театральний жанр;

б) музично-драматичний твір сценічної дії, зміст якого передається за допомогою танцю;

в) твір для симфонічного оркестру.

3.    Симфонія – це:

а) твір для симфонічного оркестру;

б) вокальний твір;

в) хоровий твір.

4.    Гімн – це:

а)  урочиста пісня;

б) вступ до опери;

 спів без слів на голосний чи склад.

5.    Дует – це:

а) двоє виконавців:

б) троє виконавців:

в) четверо виконавців.

6.    Кантата – це:

а) музичний твір, у якому мелодія звучить декілька разів, щоразу по-різному:

б) спів без супроводу:

 в) твір для хору, оркестру, солістів.

7.    Пісня – музичний жанр, у якому поєднуються:

а) слово і музика;

б) рухи і слово;

 музика і живопис.

8.    Казка, вірш, оповідання – це:

а) жанри музики;

б) літературні жанри;

в) танцювальні жанри.

9.    Вокальна музика – це:

а)  музика для співу;

б) твір для читання;

в) музика для виконання на музичних інструментах.

10.Музика, література, живопис, хореографія, кіно, архітектура – це:

а) жанри музики;

б) види мистецтв;

в) літературні жанри.

11.Позначками «+» чи  « - «  відмітити правильність тверджень:

* тема семестру – «Музика і мистецтво слова»;

* симфонія – це жанр вокальної музики;

* лібрето – це вступ до опери;

* а капела – це спів із супроводом;

* лад, темп, тембр, динаміка – це засоби виразності музики;

* квартет – це троє виконавців;

* чонгурі – це український народний інструмент;

* сценарій – це літературна основа опери.

Тести з музичного мистецтва для учнів 6 класу.

Оберіть правильну відповідь:

1. Симфонія – це:

   А) багатоголосся, у якому всі голоси є рівноправними і самостійними в музичному творі;

   Б) великий музичний твір для симфонічного оркестру, що складається з 4-х частин, кожна з яких має свою назву та характер:

   В) оркестровий вступ до опери, кантати, балету чи кінофільму.

2. Назва Шостої симфонії П.І.Чайковського:

   А) «Хоральна»;

   Б) «Апасіоната»;

   В) «Патетична».

3. Вальс – це:

   А) одноголосний вокальний твір;

   Б) музичний твір для виконання голосом без слів;

   В) парний бальний танець у тридольному розмірі.

4. Прелюдія – це:

   А) парний бальний танець у тридорльному розмірі;

   Б) великий твір для симфонічного оркестру;

   В) невеликий музичний твір імпровізаційного складу.

5. Пісню «Музика» потрібно виконувати:

   А) бурхливо;

   Б) мужньо;

   В) піднесено;

   Г) рішуче.

6. Фуга – це:

   А) поліфонічний твір, у якому одна або декілька тем послідовно звучать у всіх голосах;

   Б) невеликий музичний твір імпровфізаційного складу;

   В) музичний жанр, що має довгу і насичену мелодію.

7. Типом викладання музичного матеріалу «Весняної пісні» Й.С.Баха є :

   А) поліфонічний;

   Б) гомофонічний.

8. Індивідуальний музичний стиль – це:

   А) творча манера, власний, неповторний «почерк» композитора чи виконавця;

   Б) загальна назва групи клавішних інструментів;

   В) перекладання партитури опери, кантати, балету, симфонії, концерту для виконання  на фортепіано.

9. Улюблений інструмент Й.С.Баха:

   А) скрипка;

   Б) орган;

   В) клавесин.

10. Симфонія – це:

   А) великий твір для симфонічного оркестру;

   Б) парний бальний танець;

   В) музичний твір імпровізаційного характеру.

11. П’яту симфонію Л.Бетховена пронизує тема:

   А) вальсу;

   Б) долі;

   В) революції.

Тема :  «Музика та мистецтво слова»  6 клас

Узагальнення теми семестру: «Я і музика»

Варіант І

Початковий рівень

(кожна правильна відповідь-0,5б)

1.  «Веселкову пісню» О.Жилінського слід виконувати:

а) урочисто;б) суворо; в) жваво.

    2.    Позначте правильне твердження.

           а) Сюїта складається з кількох частин.

           б) Сюїта є одночастинним твором.

    3. Назва Симфонічної сюїти М.Вериковського:

         а) «Колядки»;б) «Веснянки»;в) «Щедрівки».

  4. Тріо Мареничів виконує пісні у супроводі:

        а) гітари; б) симфонічного оркестру; в) фортепіано;г)оркестру народних інструментів.

   Середній достатній урівень

(кожна правильна відповідь -2б)

5. Арія—це

6. Скерцо—це

Високий рівень

(кожна правильна відповідь—3б)

7. Чим особлива музична мова опери М.Римського-Корсакова «Снігуронька»?

8. Що ви знаєте про жанр концерту?

(Усього --- 12 балів)

Тема :  «Музика та мистецтво слова» 6 клас

Узагальнення теми семестру: «Я і музика»

 Варіант ІІ

Початковий рівень

(кожна правильна відповідь-0,5б)

1. Пісню «Веснянка» В.Філіпенка потрібно виконувати:

а) радісно;б) мужньо; в) сумно;г)рішуче.

     2.Скерцо із Другої сюїти Й.С. Баха має назву:

          а) «Жарт»;б) «Алеманда»; в) «Менует».

     3. Позначте правильне твердження.

         а) Серенаду виконують перед чиїмось помешканням на знак поклоніння чи дюбові.

          б) У серенаді всі голоси рівноправні й мають самостійні мелодії.

   4. «Реквієм» написав:

         а) Й.С. Бах; б) В.А. Моцарт; в) К.Сен-Санс

Середній достатній урівень

(кожна правильна відповідь -2б)

5. Балада —це

6. Концерт —це

Високий рівень

(кожна правильна відповідь—3б)

7. Що таке реквієм?

8. Які незвичайні музичні образи ви почули в увертюрі «Час ,уперед!» Г.Свірідова?

(Усього – 12 балів)

Склала тестові завдання вчитель «Музичного Мистецтва» Бурлай О.В.

               

Ділова гра «Музичний аукціон»

І етап

Умови гри:Вчитель показує картку з музичним терміном. Кожна група, для того щоб «викупити» картку, повинна «Зробити ставку»-- дати визначення поняття, навести музичні приклади. Група ,яка назве більше характеристик,отримає «Ноти»,а та команда,яка матиме більше ноток,переможе!

ІІ етап

Звучить музика,учні повинні відгадати назву цього твору,його автора,охарактеризувати засоби музичної виразності.Команда,яка більше назве характеристик, отримає нотки.

ІІІ етап

Виконання пісень за вибором учнів та вчителя.

ОПЕРА

РЕКВІЄМ

УВЕРТЮРА

КОНЦЕРТ

СЮЇТА

СИМФОНІЯ

Й.С.Бах «Скерцо» із Другої сюїти	Г.Свірідов «Час,уперед!»	В.А.Моцарт «Лакрімоза»
М.Римський –Корсаков «Арія Леля» із опери «Снігуронька»	К.Сен-Санс «Другий концерт»	М.Вериковський Сюїта «Веснянка»
В.А.Моцарт «Рондо» з «Маленької нічної серенади»	Є.Станкович Третя Симфонія	Українська народна пісня «Ой під вишнею»

Музично - дидактична гра « Пісня , танець , марш»

 Мета гри : дати дітям уявлення про первинні жанри музики (пісня, танець, марш), та  їх характерні особливості; збагачувати висловлювання дітей про емоційно - образний зміст музики. Дати уявлення про те, що музичний твір одночасно може мати ознаки двох жанрів.

Матеріал: картки з тематичним зображенням ( для визначення жанру музики), картки на яких буде зображений характер твору.

Хід гри:

1 -варіант. Вчитель виконує (або дає прослухати ) дітям музичний твір (або уривок) . Запрошує двох дітей. Перша дитина вибирає картку , яка відповідає жанру цього музичного твору. Викликана дитина бере картку і показує її . Якщо твір дітям відомий, то говорить його назву та ім'я композитора.

 Друга дитина показує картку , на якій зображено характер музичного твору (це може бути « смайлик » , «обличчя» - спляче , плаксиве , веселе ) .

2 -варіант. Перед кожною дитиною лежить картка. Вчитель виконує твір , і діти , чиї картки відповідають або жанру , або характеру музичного твору, їх підіймають.