Захід "Сім нот магічного кохання"

14 грудня проведено позакласний захід з музичного мистецтва для учнів 8-12 класів Сім нот магічного кохання"

Конспект заходу:

Тема: Сім нот магічного кохання

Мета заходу:

-      створення атмосфери духовного спілкування учнів з музикою;

-      закріпити й розширити уявлення учнів про тему кохання – вічну тему мистецтва в музичних творах;

-      розвивати творчість учнів, їх естетичний смак

Задачі заходу:

-      уміння розуміти задум музичного твору, пояснювати, якими засобами художньої виразності доніс композитор свою думку до слухача;

-      визначення свого особистого відношення до музичного твору;

-      виховання високого почуття любові, глибокого його усвідомлення на прикладі запропонованих музичних творів;

-      формування ціннісного відношення до музичного мистецтва;

-      виховання естетичних ідеалів.

Форма заходу: Музичний салон.

Музичний матеріал:

1.     Ф.Лей «Історія кохання».

2.     К.Глюк «Мелодія з опери «Орфей і Еврідіка».

3.     Л.Бетховен «Місячна соната».

4.     Ф.Шопен «Ноктюрн № 2»

5.     Ф.Шопен «Мелодія кохання».

6.     М.Легран «Мелодія із кінофільму «Шербургські парасольки».

Оформлення:

у залі на столах горять свічі, вази з квітами; на стендах портрети композиторів, музика яких буде лунати.                                                                                                                                                   

Первинне сущого   всього - любов.                                                                             У піснях молодих перше слово – любов                                                                   Бідний вигнанцю дивного світу кохання,                                                                 Знай, що всього життя передмова – любов!

                                                   Омар Хайям.

ХІД ЗАХОДУ

Звучить композиція Ігоря Крутого..

1-й ведучий. Шановні учні  і гості свята! Ми раді Вас вітати!

2-й ведучий. Історія кохання… Скільки людей в світі, стільки й історій кохання: сумних і веселих, щасливих і нещасних, звичайних і несподіваних.          1-й ведучий. Тайна кохання вічна і незбагненна. Саме кохання надихає митців на створення шедеврів, якими захоплюється весь світ.

2-й ведучий. Пропонуючи на ваш розсуд  історії кохання ми переконані, що навіть самого спокусливого серцеїда не залишать байдужими ці полум’яні і ніжні сторінки, що розповідають про радості взаємини й гіркоти втрат, зухвалої зради і збереженої віри в силу кохання. 

Отже, сьогодні ми відвідаємо прекрасний світ любові, почувши хвилюючі серце мелодії.

ІСТОРІЯ ПЕРША.

 ОРФЕЙ І ЕВРІДІКА.                                                                                                   Давньогрецький міф розповідає про велике кохання співака Орфея до своєї дружини Еврідіки.  Але одного разу отруйна змія вжалила Еврідіку і вона померла.

Засумував Орфей, але в його піснях продовжувала жити любов. Міф розповідає, що «така сила звучала в його піснях, що довкола нього як зачаровані сідали дикі звірі. Навіть дерева зрушувалися з місць, щоб оточити Орфея і послухати його спів. Жодна гілка, жоден листочок не тремтів – уся природа слухала чудовий спів Орфея і звучання його кіфари».

 Смуток і велике кохання було в його музиці.

К.Глюк Мелодія з опери «Орфей і Еврідіка»

Співак Орфей вирішив будь-що повернути свою кохану Еврідіку і відправився в царство мертвих до царя Аїда. І у царстві вічного мороку він зворушив своєю піснею навіть цього суворого бога, тому що співав про любов, про щастя, про світлі і ясні дні, які затьмарило горе страченої любові, туга і самотність.

Герої після розлуки знову зустрілися в підземному царстві і вже ніщо не могло їх розлучити. І завдяки силі кохання, музиці, яка передала всі почуття Орфея і розчулила Аїда, володар мороку повернув йому дружину.                      

Вчитель. Коханню дають самі різні визначення. Подивіться, які  визначення слову "любов" дають видатні люди.

- Любов - саме тендітне, саме раниме з усього, що існує на світі.

- Вірна любов ні у вогні не горить, ні у воді не тоне (прислів'я).

- Немає на світі сили могутнішої, ніж любов. (І.Стравинський)

- Любов - це безцінний дар. Це єдина річ, яку ми можемо подарувати і все ж вона у тебе залишається. (Л.Толстой)

- Від кохання до жінки народилося все прекрасне на землі (М.Горький)

А Мольер проникливо помітив: «В душе померк бы день и тьма настала б вновь, когда бы из неё изгнали мы любовь».                                                                    

Так що ж це таке - кохання? Звичайно це стан душі людини. Але це стан такої сили потрясіння, захвату, захоплення, який змінює людину фізично i духовно.

Ви, мабуть, зі мною погодитеся, що не було найпрекрасніших музичних творів, якщо б композитори не закохувались, не любили і не страждали

   ІСТОРІЯ ДРУГА.

Вчитель. ХІХ сторіччя. Історична епоха, яка подарувала світу багато відкриттів, нових досягнень. Це час розквіту літератури, музики, живопису, культури. А саме головне – це час чудових,  заворожуючих історій.

ХІХ сторіччя… Вік красивої музики, літературних гостин і світських салонів. Вік чарівних жінок і благородних чоловіків.

   БЕТХОВЕН І ДЖУЛЬЄТТА.

Ця історія про Людвіга ван Бетховена – музичного  генія, сповненого бунтарського духу, автора багатьох шедеврів. Один із творів неперевершеного Бетховена отримав уже після смерті композитора назву «Місячна соната». Цей твір був присвячений юній аристократці Джульєтті Гвіччарді. Дівчина підкорила серце молодого композитора, а потім жорстоко розбила його.

Ось як усе було.

У 1800 році до Відня приїхала разом з батьком юна аристократка, італійка за походженням Джульєтта Гвіччарді, донька багатого й знатного графа.

Тоді їй не було й сімнадцяти, але життєлюбність і чарівність молодої панянки підкорили тридцятирічного композитора. Він одразу ж зізнався друзям, що закохався палко й пристрасно. Людвіг був упевнений: у серці глузливої кокетки зародилися такі самі ніжні почуття.

Джульєтта. Людвігу! Я зачарована вашою музикою! Хочу теж так добре грати, як ви!

Бетховен. Пропоную вам свою допомогу. Я буду дуже радий давати вам уроки.

Джульєтта. О, так! За платню не турбуйтеся!

Бетховен. Жодної плати. Я буду вам давати безкоштовні уроки.

Джульєтта. Тоді прийміть від мене подарунок. Цю сорочку я пошила і вишила для вас.

Вчитель. Через шість місяців, перебуваючи на піку почуттів, Бетховен узявся за створення нової сонати, яку після його смерті назвуть «Місячною». Її маестро і присвятив графині Джульєтті Гвіччарді на знак великої любові, захоплення і надії.

Ведучий. Дописував же свій шедевр композитор у гніві, люті й великій образі: легковажна кокетка завела роман з вісімнадцятирічним графом Робертом фон Галленбергом, який теж захоплювався музикою і складав досить посередні опуси. Джульєтта вийшла заміж за графа, покинула Відень і виїхала до Італії.

Вчитель. Минуло кілька років, і Джульєтта повернулася до Австрії. Вона приїхала на квартиру до Бетховена. Зі сльозами вона згадувала про чудовий час, коли композитор був її учителем, розповідала про убогість і труднощі в її сім’ї, просила пробачити їй і допомогти грошима. Будучи людиною доброю і благородною маестро дав їй значну суму, але просив піти й ніколи не з’являтися в його домі. Бетховен здавався байдужим. Але ніхто не знає, що коїлося в його понівеченому численними розчаруваннями серці.

Після смерті Бетховена в шухляді письмового столу знайшли лист «До безсмертної коханої» (так Бетховен назвав його сам), а поруч із листом зберігався крихітний портрет коханої Бетховена, виконаний невідомим майстром.

"Ангел мій, уся моя істота, весь я, серце моє так переповнене, що я повинен вам сказати... Я люблю вас.. Усі мої думки прагнуть до вас, моя кохана; то радісні, а потім смутні, вони волають до долі,  чи почує вона моління наші. Ах! Боже мій! Як же мені жити? Без вас! Я можу жити тільки біля вас - чи я зовсім не живу... Вам...вам... вам... життя моє, усе моє! О, дайте ж мені надію, що Ваше серце буде довго битися для мене, моє ж тільки тоді перестане для Вас битися, коли зупиниться зовсім. Прощавайте! Навіки Ваш Бетховен»

«Місячна соната» виконується під час читання листа

Вчитель. Минули роки, століття. А пам’ять про кохану Бетховена залишилась завдяки чарівному твору «Місячна соната».

ІСТОРІЯ ТРЕТЯ.

ШОПЕН І ЖОРЖ САНД.

Історія Фредеріка Шопена і Жорж Санд вважається одною із самих романтичних із усіх відомих.

Вони так і не стали чоловіком і дружиною. Їхній роман приніс обом більше страждань, ніж щастя. Але і зараз, через майже 200років, люди пам’ятають історію їхнього кохання.

«В нашій історії не було нічого романтичного;

Основа її була дуже проста і дуже серйозна»

                                        Жорж Санд.

«…Пані Санд інколи говорить неправду.

Але романістці це дозволено»

                                         Фредерік Шопен.

Кажуть, що любити людину мистецтва складно. А як же бути, якщо в люблячій парі обидва - люди мистецтва? Таких романів досить багато, але лише мала їх частка вилилася в дійсно довге і щасливе життя. Історію кохання Фредеріка Шопена і Жорж Санд (справжнє ім'я якої Аврора Дюпен) не можна віднести до історій зі щасливим кінцем, але, тим не менш, вони любили один одного до кінця життя і якийсь час були щасливі.

У 1831 році Фредерік Шопен покинув рідну Варшаву і попрямував до столиці мистецтв Парижа. Його талановиті твори одразу ж гідно були оцінені, і він отримав доступ до багатьох знатних будинків міста.

Так, в 1836 році на світському вечорі графині д`Агу 26-річного Шопена, який вже встиг отримати славу інтелігентного,  привабливого юнака, познайомили з несимпатичної і грубуватою, на перший погляд, Жорж Санд. Вона була одягнена в строгий чоловічий костюм, а в роті тримала димлячу сигару. У свої 32 роки Жорж за плечима мала один шлюб і двох дітей (дочку Соланж і сина Моріса) і незліченну кількість коханців. Її шанувальники завжди були значно молодші, і тому вона до всіх ставилася з материнським почуттям.

Перше враження про Санд у Шопена було далеко не позитивне, після короткої розмови з нею він заявив господині будинку, що вважає цю жінку далеко не симпатичною. «У ній є навіть щось відштовхуюче», - казав Ф.Шопен.  І лише через півтора року його думка змінилася. Здавалося, у цієї пари немає нічого спільного: він - інтелігентний, спокійний, вона ж - запальна і вольова, тим не менш, вони були щасливі разом і змирилися з недоліками один одного. Заради коханого Жорж на час забувала свої чоловічі костюми та надягала сукні.

У 1838 році Жорж і Фредерік відправилися в Іспанію в надії, що клімат Майорки сприятливо вплине на погіршане здоров'я Шопена (він страждав на сухоти). Але там йому стало тільки гірше, і Санд перетворилася на цілодобову доглядальницю. Вона вдень і вночі чергувала біля ліжка Фредеріка, готувала йому їжу (так як він не міг їсти місцеву їжу). Після повернення з Іспанії,  з лютого 1839 Жорж і Фредерік оселилися в маєтку Санд.  Цей недовгий період у житті Шопена приносить радість сімейного життя. Відносини з Жорж Санд здаються довговічними, любов і дружба - міцними й надійними. Час проходить у безперестанній праці, розмірено, впорядковано. Перед відкритою аудиторією Шопен виступає мало, цурається великої естради й гучної юрби концертного залу. Йому здається, що його художні задуми не доходять до різнопланової аудиторії й залишаються незрозумілими. Проте його рідкі концерти перетворювалися в справжню подію музичного життя Парижа.

Роки з кінця 30-х і до другої половини 40-х років - самі плідні у творчому житті композитора. Це пора найвищого творчого цвітіння, час створення найглибших і значних добутків. У зрілих творах Шопен повністю звільняється від деякого нальоту салонності, які були присутніми в окремих концертних п'єсах раннього періоду.

Звучить «Ноктюрн №2»

 Після невдалої поїздки в Іспанію Шопену ставало все гірше, і Жорж знову була змушена стати його відданою доглядальницею. Іноді вона навіть казала, що в її будинку насправді троє дітей: Соланж, Моріс і Фредерік.  Почуття згасали.  Санд думала, що коханець просто набрид їй.  Фредерік був занадто мрійливий і слабкий, він мав потребу в ній набагато більше, ніж вона в ньому. Тим не менш, вони все ще були разом. Любов і пристрасть пройшли, але залишилася глибока прихильність і повага, друзями вони не переставали бути ніколи.

Через 10 років спільного життя, відносинам Санд і Шопена прийшов кінець. Фредеріка оставляли останні сили, і здоров'я стало погіршуватися ще стрімкіше. За кілька місяців до свого сорокаріччя він помер, докоряючи все ще улюблену Жорж, яка обіцяла, що він помре в її обіймах. Жорж Санд пережила свого колишнього коханого на 27 років.

Спочатку велика любов Шопена до Жорж Санд викликала у ньому радісну наснагу, створювала яскраві творчі імпульси, але з роками перетворилася в джерело глибоких щиросердечних страждань, які прискорили смерть композитора.

Звучить  «Мелодія любові» Ф.Шопена

ІСТОРІЯ ЧЕТВЕРТА.

МІШЕЛЬ ЛЕГРАН ТА МАША МЕРІЛЬ.

Мішель Легран — відомий французький композитор вірменського походження. Хто не чув його «Шербургських парасольок»?  Він здобув трьох «Оскарів» за музику до кінофільмів. Нещодавно 83-річний маестро утретє одружився: з французькою акторкою російського походження Машею Меріль (уродженою княжною Марією Володимирівною Гагаріною), їй виповнилося 74 роки.  Як воно знову почуватися молодятами?

Ми познайомилися у далекому шістдесят четвертому році на кінофестивалі  у Ріо-де-Жанейро!  До складу французької делегації тоді входили акторки Катрін Деньов і Маша Меріль.  Ми подивилися одне на одного й закохалися. Але ми не були вільними — я щойно одружився, вона заручена.  Ми вирішили  припинити  наші  стосунки і зрештою забути одне одного... І ось два роки тому я отримав листівку, де було написано, що  Маша  Меріль грає у новій виставі у Парижі. Я пішов на прем’єру і побачив там свою любов, яку не бачив 50 років. Ми чекали на своє щастя півстоліття!  І зараз переживаємо другу  молодість. «У мене такі почуття, мені здається, що саме головне в житті для мене тільки починається», - говорить Мішель Легран. «Вперше в житті я знаю, що ця любов до гробової дошки. Заради Маші я проживу сто років».

Звучить мелодія із кінофільму «Шергбургські парасольки».

   Вчитель. Так, любов тріумфує над світом. Вона поза віком, поза часом. Про любов написано багато.

Книга кохання велика і невичерпна. Ми перегорнули лише декілька її сторінок. Але вона не закінчена. Ми продовжуємо вписувати в неї нові сторінки і майбутні покоління з подивом і захопленням будуть їх переписувати.

Не бывает любви несчастной.

Может быть она горькой, трудной.

Безответной и безрассудной.

Может быть смертельно опасной.

Но несчастной любовь не бывает.

Даже если она убивает.

Тот, кто этого не усвоит,

И счастливой любви не стоит.

Поки жива людина на землі, поки б'ється її серце, вона буде оспівувати любов.

У нас з вами на дошці зображене дерево. Ми разом з вам зробимо з нього дерево кохання. Почувши історії про кохання, напишіть на серцях ваше визначення поняття «любов», «кохання». Що це за почуття?

(учні пишуть своє визначення поняття «кохання» на серцях і прикрашають дерево)

Подивіться як  ожило наше дерево. Адже серед усiх чудес свiту найбiльше чудо - це кохання. Якби запитали людину, чи згодна вона прожити життя, не пiзнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було. I, навiть, якби запропонували вибрати щось одне серед таких цiнностей як грошi, влада, слава i кохання, то переважна бiльшiсть вибрала б останнє.

Отже, нехай до вас прийде це високе почуття і пам’ятайте, що його потрібно цінувати.

Ф.Лей «Історія кохання»